Основні правила батьківської поведінки

  • Приймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається. Любіть її просто за те, що вона є
  • Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями, але не дитиною загалом.
  • Оцінюйте  не особистість, почуття, думки дитини, а її вчинки;
  • Подавайте гарний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина - це ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. дитину власним прикладом;
  • Не пригадуйте без особливої потреби погані вчинки з минулого дитини;

Не допускайте розходження між словом і своїми діями.

Пам'ятка для батьків підлітків

Якщо дитину постійно критикують- вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють - вона стає замкненою.

Якщо дитина зростає в докорах - вона починає жити з почуттям провини.

І навпаки :

Якщо дитина живе в терпимості - вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати.

 

БАТЬКІВСЬКА СКАРБНИЧКА

Не йди попереду мене

Я можу не піти за тобою

Не йди позаду мене

Я можу не вести за собою

Іди поруч зі мною

І просто будь моїм другом

                                                               

Батькі і діти – це любов і сльози,.

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це – сонце і тепло, сніги й морози.

Мед на вуста й на вічні рани сіль

Як на троянді - колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти…

Чомусь таке трапляється, нажаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі.

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда і без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває

Й запамятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш, день і ніч.

А діти – це і щастя і турбота,

відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

любов така, яка не має меж.

ПОКАРАННЯ. ПОДУМАЙТЕ НАВІЩО.

Запам'ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань „на всяк випадок”).

3. За один раз – одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки в знак покарання.

4. Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з”ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

Як не потрібно карати і сварити.

- якщо дитина хвора;

- якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

- якщо дитина їсть;

- після сну чи перед сном;

- під час гри та під час виконання завдання;

- одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння тощо) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що потрібно втішати дитину);

- якщо дитина не сравляється з страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;

- в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

- якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Як не потрібно хвалити.

Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

- Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

- Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

- Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

- Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить.

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ СХИЛЬНОЇ ДО СУЇЦИДУ ДИТИНИ

 

 

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення

стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самопова­ги дитини, а також покращення спілкуван­ня у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості ди­тини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

•   завжди підкреслюйте все добре й ус­пішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;

•    не чиніть тиску на підлітка, не висувай­те надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

•   демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

•    сприймайте, любіть своїх дітей таки­ми, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

•    підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюван­ням, не судіть її, знайте, що шлях до підви­щення самооцінки лежить через самостій­ність і власну успішну діяльність дитини;

•    слід тактовно і розумно підтримува­ти всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які поси­люють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підлі­ток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід  поводи­тися так:

1.  Залишайтеся самими собою, щоб ди­тина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2.  Дитина має почуватися з вами на рів­них, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле

3.  Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4.   Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рів­них, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5.  Зосередьте свою увагу на почуттях ди­тини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6.Не думайте, що вам слід говорити що­разу, коли виникає пауза в розмові, викорис­товуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7.  Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

8.  Спрямовуйте розмову в бік душевно­го болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні, хво­робливі речі.

9.  Намагайтеся побачити кризову ситуа­цію очима своєї дитини, приймайте її сто­рону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.

10.  Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб на­дати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорад­ним й дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її — ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

12. Якщо ви не знаєте, що го­ворити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

1.  Першим кроком у запобіганні само­губства завжди буває встановлення довірчого спілкування.

2.  Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні пси­хологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас — перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.

3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна вилива­ти на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комуніка­ція — жести, доторки тощо.

4.  Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м'якість і напо­легливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

 

Для батьків п'ятикласників

У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками.

Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

 Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

  • Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.
  • Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.
  • Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

 Труднощі переходу з початкової школи в середню:

  •  Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.
  • Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.
  • Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).

ПОРАДИ БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

 

 

ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

  • «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
  • «Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
  • «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
  • «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
  • «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
  • «Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
  • «А ти подякувала Сергійку за фарби?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
  • «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
  • «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
  • «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
  • «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
  • «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
  • «Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»

 

 

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

  • «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...
  • «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
  • « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
  • «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
  • «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
  • «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
  • «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
  • «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
  • «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
  • «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
  • «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».